«МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ м.СЛОВ’ЯНСЬКА»

Міською клінічною лікарнею із коштів, отриманих від національної служби здоров'я України триває закупівля сучасного високотехнологічного обладнання.

З червня у відділення анестезіології та інтенсивної терапії придбано та введено в роботу відеобронхоскоп фірми Олімпус.

Необхідність переносного портативного відеобронхоскопа у відділенні існувала давно. Але тільки зараз з'явилася можливість його придбання.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

"Якщо Ви не можете дихати, інше вже немає значення"

Бронхоскопія (від др.-греч. Βρόγχος - дихальне горло, трахея і σκοπέω - дивлюся, розглядаю, спостерігаю), або трахеобронхоскопия - це метод безпосереднього огляду та оцінки стану слизових оболонок трахеобронхіального дерева (трахеї та бронхів) за допомогою спеціального приладу - бронхофиброскопа або жорсткого дихального бронхоскопа.

Перше бронхоскопічне дослідження було здійснене в 1897 році, і перші 50 років бронхоскоп використали для видалення дрібних чужорідних тіл з бронхів.

Сьогодні, після більше ніж сто років, відеобронхоскоп став важливим знаряддям в арсеналі сучасної анестезіології. Особливо важливе його застосування при важкій інтубації в загальнохірургічній практиці та в палатах інтенсивної терапії.

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНА БРОНХОСКОПІЯ

Основні переваги відеобронхоскопа: чітка візуалізація голосових зв'язок з подальшим введенням трубки в трахею під контролем зору (немає сумнівів в правильності її положення); відсутність необхідності загальної анестезії для інтубації; можливість як оро-, так і назотрахеальної інтубації; безпека відносно трахеальної або фарингеальної перфорації; повна автономність, що дозволяє використати прилад у будь-який час і у будь-якому місці; великий монітор, що полегшує роботу лікаря.

За допомогою цього сучасного додаткового методу лікар-анестезіолог у своїй щоденній практиці може ефективно вирішити наступні проблеми

1. Важка інтубація. Незважаючи на постійне вдосконалення техніки й методики анестезіологічного забезпечення, проблема складних дихальних шляхів залишається однією з найважливіших при проведенні анестезіологічного забезпечення як в плановій хірургічній практиці, так і при ургентних хірургічних втручаннях. При звичайній анестезії частота складної інтубації трахеї, за даними різних джерел, може складати від 3 до 18 Частота важкої інтубації в цілому складає 1 : 100 інтубацій, невдалій інтубації - 1 : 2000.

У структурі анестезіологічної летальності проблеми, пов'язані з важкою інтубацією трахеї, можуть досягати 30, а частота випадків "неможливості ні інтубації, ні вентиляції" коливається від 0,01 до 2 на 10 тисяч інтубацій. У основі важкої інтубації закладений комплекс причин, що складається з топографо-анатомічних, патологічних, фізіологічних особливостей пацієнта, професійних навичок фахівця і слабкої технічної оснащеності. У більшості клінічних випадків кожну важку інтубацію можна і треба прогнозувати, і це є первинним завданням. Ретельно та інтубація, що правильно проводиться, дозволяє забезпечити адекватне зовнішнє дихання та уникнути накладення трахеостоми та властивих їй ускладнень (емфізема, кровотеча, аспіраційна пневмонія). Анатомічні зміни, які ми бачимо при огляді пацієнта, пов'язані не лише з небезпекою важкої інтубації трахеї через неможливість візуалізувати голосову щілину, але і з розвитком ситуації - неможливо інтубувати після індукції в анестезію і введенням релаксантів.

2. Проведення санаційної бронхоскопії в палатах інтенсивної терапії. Показаннями є: обтурація бронхів густою в'язкою мокротою, ателектази різної локалізації, аспірація шлункового вмісту, пневмонії, у тому числі деструктивні, тривала штучна вентиляція легких (ИВЛ), гнійні бронхіти.

Можливе проведення бронхоальвеолярного лаважа для отримання матеріалу для цитологічного та мікробіологічного дослідження. Проведення санаційних бронхоскопій з введенням антибактеріальних, муколітичних препаратів що сприяє розрідженню мокроти, зменшенню набряку і гіперемії слизової трахеї, бронхів. При проведенні тривалої ШВЛ після важких порожнинних оперативних втручань, у пацієнтів з важкою неврологічною симптоматикою у вигляді зниження або відсутності кашльового рефлексу санаційна бронхоскопія є ефективним і доступним методом лікування.

3. Однолегенева інтубація легенів (при необхідності). Використання відеобронхоскопії дозволяє упевнено проводити интубационную трубку і контролювати її положення, ізолювати легеню при однолегеневій інтубації та адекватно вентилювати усі відділи.

4 Проведення бронхоскопічного моніторингу. Значення післяопераційних ускладнень дуже велике: вони є причиною смерті пацієнтів, подовжують терміни лікування. З ускладнень раннього післяопераційного періоду найчастіше зустрічаються ателектази та гіповентиляції легені. Одна з причин виникнення - обтурація дихальних шляхів слизом, мокротинням, згустками крові. Метод бронхоскопічного моніторингу означає виконання фібробронхоскопії на етапах анестезіологічного забезпечення.

Проблема підтримання прохідності верхніх дихальних шляхів у кожному конкретному клінічному випадку являє собою складну взаємодію особливостей пацієнта, клінічних обставин, навичок фахівця, оснащеності.

Придбання відеобронхоскопа істотно   збільшує можливості роботи анестезіологічної служби, розширивши технічні можливості у виконанні завдань, що стоять перед відділенням анестезіології та інтенсивної терапії.