«МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ м.СЛОВ’ЯНСЬКА»

Всесвітній День серця відзначають щороку 29 вересня.

У цей день Всесвітня федерація серця закликає політиків, медиків, громадських організацій та приватних осіб активізувати зусилля,спрямовані на зменшення тяжкості хвороб серця та інсульту.

Для зменшення ризиків захворювань серця слід приділяти належну увагу факторам ризику та їх взаємозв’язку із серцево-судинними захворюваннями.

Фактори ризику можна розділити на категорії залежно від доведеності їх впливу на виникнення і перебіг захворювання.

До факторів ризику I категорії, при зменшенні вираженості яких доведено достовірний позитивний профілактичний вплив на перебіг ІХС, відносять АГ, тютюнопаління, підвищений рівень ХС ЛПНЩ у крові, тромбогенні фактори.

До факторів ризику II категорії, при зменшенні вираженості яких доведена ймовірність позитивного впливу на перебіг ІХС, відносять цукровий діабет, ожиріння, недостатню фізичну активність, низький рівень ХС ЛПВЩ у крові.

До факторів ризику III категорії, зменшення вираженості яких, ймовірно, позитивно впливає на перебіг ІХС, відносять підвищений рівень ТГ у крові, зловживання алкоголем, психосоціальні фактори.

До IV категорії відносять фактори ризику, які не модифікуються: вік, стать, спадковість.

Вважають, що вживання їжі, багатої на ХС, підтримує його високий вміст у крові та сприяє прогресуванню атеросклеротичних змін у судинах. Саме завдяки додаванню його в їжу тваринам можна моделювати атеросклеротичні зміни в судинах. У вегетаріанців найнижчий рівень ХС у крові, що не перевищує 3,9 ммоль/л. Сприятлива антисклеротична дія рослинної їжі пояснюється наявністю в ній бета-ситостерину, який сповільнює всмоктування ХС в кишечнику. Крім того, харчова клітковина, адсорбуючи жовчні кислоти і ХС, виводить їх з організму.

Згідно з методичними рекомендаціями запропоновані такі рівні ХС:
– бажаний (<5,2 ммоль/л) або нормальний;
– погранично підвищений (5,2–6,1 ммоль/л);
– високий (>6,2 ммоль/л).

Артеріальна гіпертензія — один з провідних факторів ризику розвитку хвороб системи кровообігу. Чим вищий АТ, тим вищий ризик розвитку мозкового інсульту та ІХС. У пацієнтів з АГ в 3–4 рази вищий ризик виникнення ІХС та в 7 разів — мозкового інсульту порівняно з особами з нормальними показниками АТ. Прогностичне значення АГ щодо виникнення ССЗ підвищується з віком. Серед осіб з АГ ІІ ступеня ризик їх виникнення коливається від 1% у віці 25–34 років до 30% — у 65–74 роки.

Виникнення та перебіг АГ тісно пов’язані з наявністю наступних факторів ризику: Вік. Існує позитивна залежність між АТ та віком. Загалом рівень ДАТ підвищується до 55 років, потім змінюється мало. САТ з віком постійно підвищується.

Стать. Середній рівень АТ і поширеність АГ у жінок молодого та середнього віку трохи нижчі, ніж у чоловіків. Пізніше ця залежність змінюється аж до реверсії.

Расові та етнічні особливості. У осіб негроїдної раси частота АГ трохи вища, ніж у інших рас. Відмінності в рівнях АТ у американців негроїдної і європеоїдної раси та африканців становлять близько 5 мм рт. ст. у 2-й віковій декаді та близько 20 мм рт. ст. — у 6-й, тобто має місце більший повіковий приріст АТ у осіб негроїдної раси. У них же спостерігають вищий ризик ускладнень з боку нирок.

Спадковість — один із найбільш значимих факторів для майбутнього розвитку АГ. Виявлено тісну кореляцію між АТ у найближчих родичів (батьки, брати та сестри).

Генетичні аспекти. Експериментальні дослідження підтвердили генетичну основу високого АТ і хоча описані деякі моногенні гіпертензивні порушення у людини, в основному АГ є полігенним захворюванням. Сьогодні вивчається цілий ряд генів, які, можливо, відповідають за виникнення АГ. Ймовірно, в майбутньому за допомогою методів молекулярної біології стане можливим виявлення осіб, схильних до розвитку АГ.

Таким чином, потенційними перевагами в зниженні ризику розвитку серцево-судинної патології є:
– зниження ризику загальної смерті у осіб, які ведуть здоровий спосіб життя;
– зниження ризику розвитку ІХС і мозкового інсульту;
– зниження ризику розвитку АГ на 35–53% та позитивний вплив аеробної активності у пацієнтів з підвищеним АТ;
– поліпшення співвідношення ліпопротеїнів, зниження рівня загального ХС, ТГ, підвищення вмісту ЛПВЩ у ліпідному спектрі крові;
– нормалізація балансу надходження та витрат енергії, зменшення маси тіла і профілактика ожиріння;
– відновлення психологічної рівноваги (боротьба з депресією та стресом);
– зниження рівня глюкози у крові й підвищення толерантності до глюкози, зниження ризику інсулінонезалежного цукрового діабету;
– зниження активності фібриногену і ХІІ фактора згортання крові, підвищення фібринолітичної активності.

Для підвищення ефективності профілактичних заходів необхідно контролювати не лише добре відомі фактори ризику, але й виявляти та коригувати психоемоційні порушення.